Історія села Лахвичі
- 1. З глибин віків. Перша писемна згадка.
Життя на території села Лахвичі виникає ще в епоху волинської неолітичної культури,яка є складовою частиною дніпрови-донецької культури 5-7 тисяч років тому. Дослідження середини ××ст. показують, що таких і пізніших поселень у нашій місцевості було близько 10.Вони тяглися безперервним ланцюгом від території сучасного Любязя до території сучасного Люботеня.
Вибір поселенців був невипадковим, бо вони мали в цьому районі все необхідне для життя: рибу, дику птицю, звірів і, найголовніше, природний захист – непрохідні болота,мочарі, дрімучі ліси. Зручні водні шляхи міграції.
Нажаль, історичних писемних пам’яток про дату заснування села Лахвичі до сьогоднішнього дня не виявлено. Хоча матеріали державного історичного архіву міської області засвідчують, що в середині XIX століття (48 –49 роки) виходець села Лахвичі Іван Капущак на брестському сеймі дуже гостро виступив проти відшкодування шляхті за панщину.
«Шляхта по закону мала право жадати від нас панщини – безперечн! Але досить їм було того! Коли ми замість 100 днів мусили робити три ,чотири або й усі дні в тижні. А він зараховував нам це тільки за один день, то хто тут має платити відшкодування – хлоп чи пан? Говорять, що панич поводиться із хлопом ласкаво. Це правда, але це була така ласка, що коли селянин напрацювався цілий тиждень, то в неділю або свято мав від пана «ласку»: замикали його в кайдани, запирали в стайні, щоб на другий тиждень раніше приходив до роботи! І за це дідичі мають дістати відшкодування? Далі говорять, що шляхтич людяний. І це правда. Бо змученому панщизн якові додав охоти батогами. Коли хто жалувався, що має слабку худобу і не може приїхати, то які слова мусів чути? «Запряжи себе сам і свою жінку!» Або: «Урядник, вигони його. Я сам маю гроші, я заплачу і відповім за все». І за це добро мають бути ще відшкодовані?»